Люди часто позичають один одному речі чи гроші – це нормальна практика. Але, на жаль, слідом за подібною доброю справою нерідко йдуть сварки та конфлікти. Щоб уникнути непорозумінь із поверненням та захистити права обох сторін, слід оформлювати договір позики, що складається відповідно до ст. 170 ЦКУ.
Що називають договором позики
На підставі цього документа перша сторона позичає фінанси чи особисті речі, а друга зобов’язується повернути їх у вказаний час у початковій кількості та без втрати якісних властивостей. Цей договір укладають у різних формах: усно, письмово або із завіренням нотаріуса. Підписання його у нотаріуса дозволяє уникнути багатьох конфліктних ситуацій.
Багато людей плутають оформлення договору позики з кредитною, хоча вони багато в чому відрізняються один від одного. Договір позики укладається на безоплатній основі, отримання за нього прибутку чи винагороди заборонено. У кредитному договорі метою є видача грошей за умов, дозволяють кредитору отримати вигоду, тоді як у другий випадок вона передбачена. Договори позики можуть укладати люди, які перебувають у будь-яких відносинах – родинних, трудових, цивільних та інших.
Умови укладання договору позики
Умови цього договору прописують індивідуально, якихось суворих вимог немає.
У документі потрібно обов’язково вказати:
- сторони, які його укладають;
- предмет позики;
- термін дії;
- порядок повернення.
Щоб оформити договір позики, достатньо мати мінімальний набір документів — лише паспорт та ІПН. Якщо хоча б одна із сторін перебуває у шлюбі, для укладення договору необхідно мати нотаріально завірену заяву про згоду другого чоловіка, свідоцтво про шлюб, паспорт та ІПН чоловіка.
Як тільки позичальник отримує на руки майно чи фінанси, договір набуває чинності. Відповідно до законодавства, якщо вартість об’єкта застави або сума, взята в борг, перевищує неоподатковуваний мінімум у 17 разів, договір слід укладати письмово. Якщо ж позичаюча юрособа, оформлення цього документа обов’язково незалежно від вартості предмета застави.
Якщо в документі не прописано конкретний термін повернення позички, а є формулювання «на вимогу», позичальник повинен повернути предмет договору протягом 30 днів після його пред’явлення. Якщо позика буде повертатися в повному обсязі, прописують графік погашення заборгованості, і навіть відповідальність позичальника у разі прострочок. У разі якщо позичальник не зробить чергового платежу, позикодавець має право вимагати повного погашення боргу або виплати відсотків (ст.1048 ЦКУ). Щоб позичальник міг довести факт повернення боргу, радимо зафіксувати це розпискою позикодавця, яке підпис засвідчити нотаріально.
Чому варто звернутися до нотаріуса
Складаючи договір позики, нотаріус зверне увагу на всі нюанси, які можуть виникати у взаєминах двох сторін. Укладання нотаріально засвідченого договору служить захистом прав обох сторін і дозволяє передбачити проблеми, що виникають через позику між двома сторонами, щоб дозволити попередити появу багатьох конфліктів. Укладений нотаріусом договір є доказом факту позики у суді, якщо виникне ситуація неповернення позичальником позичених грошей чи речей.
Багатьох цікавить, скільки коштує договір позики. Державне мито складає 1% від суми позики, також слід сплатити за послуги нотаріуса. До плюсів нотаріального посвідчення належить те, що нотаріус має можливість зробити виконавчий підпис, що є підставою для відкриття виконавчого провадження, а також може бути причиною стягнення боргу з позичальника. При інших видах укладання договору всі ризики щодо позики позичальник несе самостійно, а сам факт позички у разі неповернення доведеться доводити у суді.